ЗДО №1 м.Сколе (корпус №1)
Стрийський район, Львівської області

Сторінка психолога

В центрі уваги практичного психолога дитячого садка має бути індивідуальність дитини. Саме психолог забезпечує глибоке вивчення рис характеру кожного дошкільняти, здійснює профілактичну роботу щодо попередження кризових станів, турбується про стан психічного здоров’я дітей, здійснює індивідуальний підхід до малюків.   Індивідуальний підхід до дітей дошкільного віку полягає у використанні різноманітних методів і прийомів виховання залежно від потреб та можливостей кожної дитини, у варіативності психічного та фізичного навантаження, доборі завдань різного ступеня складності, які пропонуються на заняттях, розумінні педагогом зацікавлень дітей. Окрім того беруться до уваги основні складові особистості:  
  • стиль поведінки (зумовлений темпераментом і характером);
  • спрямованість;
  • здібності;
  • інтереси;
  • нахили.
Відіграють свою роль і взаємини дошкільнят, статусне становище кожного у групі. У формуванні індивідуальності важливе значення має адекватність самооцінки дитини і думки про неї дорослих та однолітків. Особливості розвитку пізнавальної активності малюка – вагомий показник стану його психічного здоров’я, а тому мислення, пам'ять, увага, уява, сприйняття, які у дітей по-різному виявляються і, від яких залежить успіх навчального процесу, також потребують уваги психолога. Так само потрібно визначати стан нервової системи дошкільнят, наявність або відсутність тривожності, страхів, провідні емоції. Бажано врахувати й особливості сімейного виховання: стиль спілкування батьків з дитиною, кількість дітей у родині тощо.

 

4 ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

Причин, чому дитина не слухається і погано поводиться може бути безліч. У кожній родині, у кожної дитини, і навіть в кожній ситуації вони можуть свої, індивідуальні. Однак, є 4 основні причини, до яких так чи інакше зводиться погана поведінка дітей.

1. Боротьба за увагу.

Для повноцінного емоційного, інтелектуального і навіть фізичного розвитку дитини потрібна увага батьків. Багато уваги батьків. І їх підтримка. Їхня допомога там, де складно. Їх радість і гордість там, де зміг зробити сам. Батьки і раді все це робити, і роблять в міру можливостей, як їм здається досить, але ... мамі ще треба встигнути доварити суп, запустити чергове прання, попрасувати, хоч чаю попити, а тато втомився після роботи, йому взагалі ні до чого . Що робити дитині? Правильно! Ставати неслухняною і шкідливою: вже тепер-то хоч докорами, зауваженнями, але увагу буде отримано. Не сильно приємно, але краще так...

2. Боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади та опіки.

Уже з 1.5 років може з'явитися дитяче "Я сам", особливо розквітаючи в кризу 3х років і у підлітків (але вже на іншому рівні). І діти дуже чутливо реагують, коли цей імпульс до самостійності і прояву себе ущемляється дорослими. Але особливо складно дітям, якщо батьки вважають за краще будувати спілкування на зауваженнях, вказівках і побоюваннях. Батьки в цьому випадку вважають, що саме так виховують: прищеплюють любов до порядку, формують добрі звички, вберігають від помилок.

І це дійсно важливо. Але не менш важливо ЯК це робити. "Якщо зауваження та поради занадто часті, накази і критика занадто різкі, а побоювання сильно перебільшені, то дитина починає бунтувати" (Ю.Б. Гіппенрейтер).

"Вилізає" впертість, дії на зло, всупереч. Адже треба ж дитині якось показати (і самому собі підтвердити), що вона - особистість, зі своїми бажаннями, думками, почуттями і правом на самостійний вибір рішення, виконання справ. Не головне, що рішення ймовірно помилкове - воно своє, і саме це важливо.

3. Бажання помститися.

Таку поведінку можна сформулювати в думку: "Ви зробили мені погано, нехай і вам буде погано!". Це відбувається, коли дитину переповнюють негативні емоції по відношенню до батьків, частіше образа. Але вона не завжди їх в повній мірі розуміє, може висловити. І тоді всередині вона "кипить", а зовні ми бачимо протести, неслухняність, хуліганство.

Причини для таких "образ" можуть бути самі різні - від різкого критичного зауваження і підвищеного голосу, до серйозних життєвих ситуацій, які зачіпають життя всієї родини: сварки батьків, розлучення, переїзд, відправка до бабусі на тривалий термін, молодшому приділяється більше уваги і т. п.

4. Втрата віри у власний успіх.

Коли в якійсь сфері життя дитини накопичився негативний досвід, невдачі, зауваження та критика, вони можуть зміститися на інші сфери життя. Наприклад, не дається математика і погані оцінки можуть привести до сварок з однокласниками, поганої поведінки вдома.

Це відбувається через низьку самооцінку - накопичений досвід невдач сприяє втраті впевненості в собі. Тоді всередині формується "Нічого намагатися, нічого не вийде", а на поверхні - "Мені все одно", "Поганий, значить і буду поганий!".

Таким чином, своєю поганою поведінкою дитина посилає дорослим сигнал про допомогу - "Я з цим не справляюся, але не знаю, як це по-іншому показати".

Чи може допомогти дорослий?

Безумовно може! Але для цього потрібно відмовитися від критики і докорів, поставитися до такої поведінки з розумінням і любов'ю. З'ясувати причину, по якій дитина так себе веде і допомогти їй впорається іншими, конструктивними способами.

Світлана Жуброва

Логін: *

Пароль: *