ЗДО №1 м.Сколе (корпус №1)
Стрийський район, Львівської області

Сторінка батьків

 ПРО РЕАГУВАННЯ НА СПАЛАХ ПОЛІОМІЄЛІТУ

 

В Україні зареєстровано 2 випадки паралітичного поліомієліту серед дітей. Захворіли діти з Рівненської та Закарпатської областей. При обстеженні 19 контактних виявили, що діти виділяють вірус з фекаліями, але не мають симптомів хвороби. Вірус поліомієліту передається дуже легко від людини до людини: через слину, через іграшки, овочі, фрукти, воду. На 1 паралітичний випадок припадає 100 з симптомами застуди або харчового отруєння. Противірусних ліків проти поліомієліту досі не винайшли!

Основні симптоми паралітичного поліомієліту: парези і паралічі (порушення роботи м’язів кінцівок, серцевого та дихальних м’язів). Людина на все життя може залишитися інвалідом або померти.

Єдиний вид боротьби – це вакцинація. Використовують 2 види вакцини. Інактивована (вводиться в м’яз) у віці 2 місяці, 4 місяці. Якщо хтось розпочинає курс щеплень пізніше, то першу і другу дозу завжди отримує інактивованою вакциною.

У віці 6 місяців, 18 місяців 6 і 14 років діти отримують живу поліомієлітну вакцину у вигляді крапель.

Вакцинація проти поліомієліту проводиться з 1963 року. В світі залишились лише 2 країни, де циркулює дикий поліовірус – Афганістан і Пакістан. В Україні спалах викликаний дериватом вакцинного штаму поліовірусу 2-го типу. Для того, щоб спалах подолати і припинити циркуляцію вірусу в Україні, з 1 по 22 лютого 2022 року проводиться перший раунд вакцинації дітей інактивованою вакциною французького виробництва у пунктах щеплень. Провакцинувати потрібно всіх дітей віком до 6 років хто з різних причин не був вакцинований проти поліомієліту.

Зателефонуйте своєму сімейному лікарю, щоб дізнатись, чи належним чином вакциновані Ваші діти, передивіться Паспорти вакцинації.

Єдиний можливий опір поліомієліту – це вакцинація.

Захистіть Ваших дітей від поліомієліту.

 


Десять заповідей для батьків як вихователів


В усі часи батьки поділялися на дві групи: одні дотримувалися строгого керівництва вихованням дитини, тобто “тримали дітей в жорстких рукави­цях”, добивалися безумовного послуху і підкорення волі дорослих. Інші - бачили основу виховання у доброму ставленні до дітей. І першим, і другим вдавалося успішно справлятися лише з деякими про­блемами і труднощами у вихованні. Тут не був врахований ще один фактор - доброта, строгість у значенні педагогічно виправданих вимог, які повинні тісно поєднуватись і висуватися до дитини своєчасно. Виходячи з цього, вчені визначають десять таких заповідей:

  1. Ніколи не приступайте до виховання в поганому настрої. Поміркуйте над такими запитаннями. Можливо, вони визначать вашу лінію поведінки стосовно дитини: де зручніше себе почуваєте: у товаристві добрих друзів чи антипатичних вам людей? Чи з великим задоволенням сприймаєте різкі, крик­ливі зауваження щодо вашої роботи та недоліки, чи коли про Ваші недоліки говорять спокійною, врівноваженою мовою?
  2. Чітко уясніть, що ви хочете від дитини, поясніть їй це, а також дізнай­теся, що думає з цього приводу ваші син чи доня.
  3. Надайте самостійності. Виховуйте, а не контролюйте кожен крок. Не заміняйте виховання опікою.
  4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте шляхи до можливого рішення. Час від часу обговорюйте з дітьми їхні правильні та хибні кроки для реалізації мети.
  5. Не пропускайте моменту досягнення першого результату. Хваліть ди­тину за кожний вдалий крок.
  6. Робіть зауваження своєчасно. Будь-яке зауваження варто робити од­разу після допущеної помилки дитини.
  7. Оцінюйте вчинок, а не особистість.
  8. Після зауваження обов’язково торкніться дитини і дайте зрозуміти, що співчуваєте, вірите в дитину, що ви про неї доброї думки.
  9. Виховувати треба поетапно, враховуючи вік дитини.
  10. Будьте вимогливими, строгими, справедливими, добрими.

Логін: *

Пароль: *